Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не соколъ, чому не лjтаю?
Чому менj, Боже, Ти крилля не давъ?
Я бъ землю покинувъ и въ небо злjтавъ…
Далèко, за хмари, подальше вjдъ свjту,
Шукать собj долj, на горе привjту,
И ласки у сонца, у зjрокъ прохать,
Й у свjтj ихъ яснjмъ себé покохать.
Бо долj ще з-малу кажусь я нелюбій;
Я наймjт у неи; хлопцюга приблудній:
Чужій я у долj, чужій у людей…
Хиба хто кохае нерjднихъ дjтей?…
Кохаюся лихомъ и щастя не знаю,
И гjрко безъ долj свjй вjкъ каратаю;
Й у гóрj спjзнавъ я, шо тjлькj одна
Далекое небо моя сторона…..
И на свjтj гjрко! — Якъ стане щé гjрше,
Я очи на небо — менj веселjше,
И въ думкахъ забуду, що я сирота —
И думка далеко, висóко лjта!….
Такъ дайте же крилля, орлячого крилля!
Я землю покину — и на новосjлля
Орломъ бистрокрилимъ у небо польну
И въ хмарахъ вjдъ свjту на-вjкъ утону.

Дuвлюся на небо, та й думку гадаю,
Чому я не сокил, чому не ли́таю,
Чому мени, Боже, тu крuльлив не дав?
Я землю-б покuнув и в небо зли́тав!
Далеко за хмарu, подальше од свиту,
Шукать соби доли, на горе прuвиту,
И ласкu у зи́рок, у сонця просuть,
У свити их ясним все горе втопuть;
Бо доли ще з-малу здаюся не любuй,
Я наймuт у неи, хлопцюга прuблуднuй;
Чужuй я у доли, чужuй у людей:
Хиба-ж хто кохає нери́днuх дитей?
Кохаюся лuхом, прuвиту не знаю,
И гирько, и марно сви́й вик каратаю,
И в гори спи́знав я, що тилькu одна —
Далекеє небо — моя сторона.
И нà-свити гирько; як стане ще гирьше,
Я очи на небо, мени веселише!
И в думках забуду, що я сuрота,
И думка далеко, вuсоко ли́та.
Колu-б мени крuльля, орлячи ти крuльля,
Я землю-б покuнув, и на новоси́льля
Орлом бuстрокрuлuм у небо польнув,
И в хмарах навикu од свита втонув!

Watching the sky and thinking a thought:
Why am I not a falcon? Why am I not flying?
Why, Lord, have you not granted me wings?
I would the earth forsake and fly to the heavens.
Far beyond the clouds, further from earth away,
To seek my fate, welcoming grief,
And from the stars seeking mercy, from the sun begging care
To bathe in their light, to drown sorrows therein.
For since childhood fate seems unkind,
An orphan I am, a misguided waif straying;
Ill-fated I am, a stranger midst people;
Does anyone after all love alien children?
I embrace cold misfortune, know not any welcome
And bitterly, uselessly while away my years
And in grief I’ve discovered that there is only one –
I embrace cold misfortune, know not any welcome
The far-away heavens – my hearth and my home.
On earth it is bitter, and when it becomes worse –
My eyes reach toward heaven and all becomes better!
In my thoughts I forget that an orphan I am.
And thoughts hover and flutter and fly high beyond.
If only I had wings, like an eagle’s those wings,
I’d abandon the earth and for new horizons
Toward home as an eagle, an eagle swift-winged,
I’d dive in the heavens
And in clouds forever from earth I would drown!